Ми святкуємо свято Благовіщення 25 березня, за дев’ять місяців до святкування Різдва Господнього. Про цю подію ми читаємо в Євангелії від Луки 1:26–38. Про неї також згадується в «Протоєвангелії Якова», яке є документом Священної Традиції Церкви. Цей документ дає нам багато інформації, яку ми знаємо про раннє життя Богородиці (буквально «та, що носить Бога»). 

 

Дві постаті, зображені на іконі, — це ангел Гавриїл і Богородиця. За ними — червона драпірована тканина, що вказує на те, що ця сцена відбувається в приміщенні. 

 

У верхній частині ікони зображено коло (небесна склепіння), з якого випромінюється промінь світла у бік Марії. Спускаючись до неї, він розщеплюється на три промені, що символізує Трійцю. Усередині кола, де світло розщеплюється на три частини, зображено голуба — символ Святого Духа. Це вказує на особливу роль Святого Духа в цій події, оскільки ангел Гавриїл каже їй: «Святий Дух зійде на тебе» (Лука 1:35)

 

Ангел тримає в руці посох, що на іконах вказує на те, що він є посланцем. Він стоїть, розставивши ноги й піднявши п’яти, ніби в позі бігу. На багатьох іконах також зображено, як його крила розвіваються за спиною. Ми відчуваємо рух і нагальність, коли він швидко рухається, щоб передати своє надзвичайно важливе послання. Його права рука простягнута в благословенні, коли він звертається до неї: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою!» (Лука 1:28)

Протоєвангеліє від Якова розповідає нам, що Марії було доручено підготувати пурпурну та червону тканину, яка мала бути використана для виготовлення завіси в Храмі. Ми бачимо, що вона сумлінно виконувала це завдання до приходу свого небесного гостя. У руці вона тримає веретено з червоною пряжею. 

 

Богородиця зображена тут так, як зазвичай на іконах, з трьома зірками на одязі, що символізують її вічне дівоцтво до, під час і після народження Христа. Вона сидить на чомусь, що схоже на трон, що свідчить про висоту, на якій її шанують: «почесніша за херувимів і набагато славніша за серафимів… Гімн до Божої Матері». Вона дивиться на ангела. Її права рука піднята в жесті, що вказує на згоду і водночас на обережну вагання у відповіді на повідомлення Гавриїла про те, що вона народить Сина Божого. Спочатку вона запитує: «Як це може бути?», а отримавши відповідь, одразу ж відповідає, повністю підкоряючись волі Божій: «Ось я, раба Господня; нехай буде мені за твоїм словом» (Лк. 1:38).

 

Сьогодні – початок спасіння! У цей момент Богородиця виявляє свою найглибшу довіру та готовність співпрацювати з Богом у плані спасіння. Нехай усі ми у своєму житті будемо настільки відкриті й готові жити згідно з Його волею, навіть якщо це іноді означає перевернути з ніг на голову наші власні плани щодо життя. 

​

Дякуємо  Відділу релігійної освіти Української католицької єпархії Едмонтона:

Translated with DeepL.com (free version)