СВЯТИЙ ІОАН

Найстаріша українська католицька церковна громада в Онтаріо. Перші українські родини, які приїхали до Брантфорда, покинули Буффало, штат Нью-Йорк, у 1902 році. Через три роки, у 1905 році, ще п'ятдесят (50) родин прибули з Детройта, штат Мічиган. Ці українські родини заснували найстарішу українську католицьку церковну громаду в Онтаріо. Ці ранні групи українців походили із західних гірських хребтів України, що називаються Лемківщиною, і називалися «лемками». Ці українці назвали церковну громаду «Руською католицькою церквою Святого Івана Хрестителя» на честь своєї рідної громади в Україні. Перші українці, які прибули до Брантфорда, оселилися на вулиці Буффало, яка отримала свою назву від перших людей, які там оселилися, також з Буффало, штат Нью-Йорк. Вони ділилися своїми пригодами, радощами та печалями в ті ранні дні. Життя перших українців у Брантфорді було важким. Вони зіткнулися з багатьма труднощами, найгіршою з яких була їхня нездатність розмовляти англійською. Вони швидко вивчили мову та принесли з собою віру, надію та любов до власних традицій, звичаїв та церковного життя, яке було центром їхньої громади. У 1907 році, якраз перед Різдвом, було обрано перший церковний комітет. Членами спеціального комітету були Майк Мадараш, Дмитро Валкович, Василь Романчак та Іван Кастране. Люди збирали гроші на будівельний фонд, співаючи традиційні українські різдвяні колядки. Знадобилося три роки, щоб зібрати достатньо грошей. Спочатку план полягав у тому, щоб купити ділянку землі на Хай-стріт, але в 1910 році отець Герка та його парафіяни вирішили купити землю за адресою Террас-Гілл-стріт, 100. Там було три акри землі та будівля. Верхній поверх будівлі використовувався як місце для богослужіння, а нижній – як українська школа, місце зустрічей та помешкання для духовенства. У період з 1902 по 1910 рік служби проводилися в приватних будинках. У 1911 році було створено Братство парафії Святого Івана Хрестителя, президентом якого був Михайло Понтус, секретарем – Стефан Сердиський, віце-президентом – Стефан Ковалик, а скарбником – Михайло Мадараш. Римсько-католицька парафіяльна школа Святого Василія використовувалася для недільних літургій (мес) та інших служб до 1917 року. У 1928 році українську громаду спіткала трагедія, коли будівля згоріла. Однак, використовуючи страхові кошти як основу, було розпочато нову будівельну програму. Знадобилося багато наполегливої праці, молитов та солідарності, щоб створити новий образ у цій громаді. До 1935 року в цій церкві не було постійного пастора, і понад тридцять священиків були залучені до її духовного та соціального зростання. Більшість священиків приїжджали з Буффало або Детройта і мусили повернутися до своїх громад після кількох тижнів у Брантфорді. У 1935 році єпископ отців василіан призначив отця Йосифа Балу допомагати людям. У 1938 році, завдяки Божій благодаті, ця парафія отримала свого першого постійного священика, отця Ісидора Борецького. Його таланти та любов до Церкви та її людей відіграли важливу роль у підвищенні стандартів цієї громади до дуже високого рівня. Отець Ісидор сприяв духовному, культурному та традиційному українському життю. Не тільки Брантфорду пощастило отримати ці благословення, але й усьому Південному Онтаріо, який перебував під його опікою та впливом. У 1948 році Брантфорд отримав змішане благословення. Отця Ісидора Борецького було підвищено до посади єпископа. Брантфорд радів почесті, яку виявляли Його Превосходительству, але водночас сумував від усвідомлення того, що він покине нас. Іконостас було збудовано в 1962 році, а нинішні ікони до нього було додано в 1983 році. Ікони, розписані на стінах та стелі навколо вівтаря, були завершені в 1998 та 1999 роках. Перші українські родини, які приїхали до Брантфорда, присвятили себе побудові кращої Канади, кращого Онтаріо та зробили свій внесок у розвиток Брантфорда та його громад, зберігаючи при цьому свою унікальну українську ідентичність.

Ця історія взята переважно з попереднього вебсайту Української католицької церкви Святого Івана Хрестителя.